Cosmic Vision — третя програма фундаментальних космічних досліджень Європейського космічного агентства (ЄКА) на 2015—2025 рр. Сформульована у 2005 році як «Cosmic Vision: Space Science for Europe 2015—2025» (Космічне бачення: Космічна наука для Європи 2015—2025). Їй передувала програма «Horizon 2000 Plus». Програма передбачає місії в галузі астрономії й досліджень Сонячної системи після 2015 року. Першою місією має стати проєкт Хеопс із запуском у 2019 році.
Першою програмою космічних досліджень ЄКА на період 1985—2000 років була Horizon 2000 [fr]. За цією програмою для дослідження комети Чюрюмова — Герасименко було запущено космічний апарат Розетта (разом із зондом Філи), космічний телескоп Планк для дослідження мікрохвильового випромінювання та інфрачервоний телескоп Гершель[1], а зонд Гюйгенс здійснив приземлення на поверхню Титана.
План «Horizon 2000 Plus», складений у 1994—1995 роках, був другою програмою ЄКА на період 2006—2015 рр.[2]. За цим планом було запущено космічні апарати Gaia, LISA Pathfinder і BepiColombo[1].
Ініціатива пошуку ідей і концепцій для нової програми була запущена у 2004 році, в результаті якої відбувся семінар у Парижі. Мета заходу — формування конкретного бачення у напрямку астрономії та астрофізики, дослідження Сонячної системи та фізики[1].
На початку 2006 року були сформовані 4 ключові питання для 10-річної програми:
У березні 2007 було оголошено про пропозиції для програми, які містили 19 астрофізичних місій, 12 місій з фундаментальної фізики та 19 — з дослідження Сонячної системи.
Крім поділу за науковою метою, проєкти поділяли на класи за вартістю. Спочатку виділяли два класи: L-клас (від англ. Large-size) і M-клас (від Medium-size — середній). На проєкт L-класу виділяється близько 650 млн євро, на проєкт М-класу — 300 млн євро. Планувалося запустити три проєкти М-класу (М1, М2 і М3) в 2017, 2019 і 2022 роках і один проєкт L-класу (L1) — 2020 року.
У березні 2012 року було започатковано серію невеликих проєктів (клас S, від Small-size)[3]. На перший проєкт цього класу ЄКА виділяло 50 млн євро, вважаючи, що національний уряд переможців конкурсу також підтримуватиме його. Передбачалося, що проєкт має бути готовим до запуску 2017 року[4].
Вченою спільнотою було надіслано більше 50 ідей щодо майбутніх проєктів, з яких 17—18 жовтня 2007 року в Парижі були відібрані для подальшого вивчення такі[5]:
Ці проєкти-кандидати разом із проєктом спостереження гравітаційних хвиль LISA (його вже було відібрано раніше) мали пройти наступний цикл відбору, який планувалося завершити 2011 року. За його результатами мало бути обрано два проєкти для реалізації. Проміжний відбір передбачалося зробити 2009 року[5].
2008 року ЄКА спільно з НАСА і JAXA створили координаційну групу для розробки спільного рентгенівського телескопа, який отримав назву International X-ray Observatory (IXO).
У лютому 2009 року на спільному засіданні НАСА та ЄКА було прийнято рішення про підтримку проєкту Laplace, однак наукові цілі проєкту Tandem/TSSM також заслуговували на увагу, тому надалі планувалося опрацьовувати обидва проєкти, хоча Laplace мав вищий пріоритет[6].
21 грудня 2010 було відібрано три кандидати на перший проєкт L-класу (L1)[7]:
Їх концепції було презентовано 3 лютого 2011 року на спеціальному заході в Парижі[8]. Передбачалося, що остаточний вибір першого великого проєкту (L1) буде зроблено в червні 2011 року. Усі проєкти розроблялися в тісному міжнародному співробітництві, зокрема, важлива у роль у кожному з них належала НАСА. У лютому 2011 року Національна наукова рада США (англ. US National Research Council) опублікувала огляд з астрономії та планетарних досліджень на наступне десятиліття. У ньому передбачалося продовжити співпрацю з ЄКА, проте жоден з проєктів L-класу не було визначено як пріоритетний. Також став відомим проєкт бюджету США і, після консультацій із НАСА, ЄКА зробило висновок, що навряд чи якийсь спільний великий проєкт (L-класу) на початку 2020-х років буде реалізовано. У зв'язку з цим остаточний вибір проєкту L1 було відкладено до лютого 2012 року[9].
У травні 2012 року Європейське космічне агентство обрало першим проєктом L-класу JUICE (англ. Jupiter Icy Moons Explorer, доопрацьований проєкт Laplace/EJSM). Запуск було заплановано здійснити 2022 року з прибуттям у систему Юпітера 2030 року[10].
У березні 2013 року розпочався вибір другого та третього проєктів класу L. У листопаді 2013 року було обрано тему «гарячий та енергетичний Всесвіт» для проєкту L2 (із запуском 2028 року) та «гравітаційний Всесвіт» для проєкту L3 (із плановою датою запуску 2034 року). Відповідні проєкти отримали назви ATHENA та ELISA[11].
Проєкти М-класу — це окремі проєкти з бюджетом приблизно 500 млн євро. У результаті першого етапу відбору, було обрано кілька концептів:
У 2008 році в список кандидатів для місій М1 та М2 було додано місію Solar Orbiter — апарат для дослідження Сонця[джерело?]. У лютому 2010 року було зроблено проміжний відбір кандидатів М-класу на користь проєктів Euclid, Solar Orbiter і PLATO. 4 жовтня 2011 року ЄКА оголосило Solar Orbiter та Euclid проєктами М1 та М2[12].
Проєкт PLATO не було обрано для реалізації, однак залишено для подальшого опрацювання (з можливістю обрання в подальшому).
У липні 2010 року ЄКА оголосило про прийом пропозицій для третього проєкту М-класу — М3[15], а 25 лютого 2011 року оголосило про проміжний вибір 4 кандидатів[16], до яких було додано проєкт PLATO, що залишився після вибору проєктів M1 та M2[17]:
14 лютого 2014 року ЄКА оголосило фіналіста для проєкту М3 — ним став проєкт з пошуку нових екзопланет PLATO[17].
2015 року розпочався перший етап відбору кандидатів для проєкту М4. Для подальшої розробки було обрано 4 кандидати[уточнити]:[19][20][21]
20 березня 2018 року ЄКА оголосило фіналіста для проєкту М4 — ним стала космічна обсерваторія ARIEL.[22][23]
Пропозиції до місії M5 були оголошені у квітні 2016 року[джерело?]. У травні 2018 року із 25 пропозицій було обрано три концепти-кандидати для подальшого вивчення[24]:
Остаточний вибір серед них заплановано зробити 2021 року. Запуск заплановано на 2032 рік.
Перший проєкт S-класу передбачав фінансування ЄКА у розмірі 50 млн євро[4]. Запит пропозицій було оголошено в березні 2012[3]. Надійшло більше 70 пропозицій[25]. У жовтні 2012 було обрано першу місію S-класу.[26] Поточний список місій S-класу виглядає таким чином:
Учасники засіданні Наукового комітету ЄКА, яке відбулось 16 травня 2018, дійшли згоди про привабливість проєктів «особливої можливості» — F-класу. Ці проєкти орієнтовані на швидке виконання, маса відповідних апаратів має бути не більше тонни і вони будуть запускатися разом із апаратами М-класу (починаючи з М4) щоб розширити коло наукових тем. Інтеграція проєктів F-класу у програму Cosmic Vision потребуватиме збільшення бюджету проєктів класу M[30].
У червні 2019 року обрано перший проєкт F-класу:
((cite web))
: Cite має пустий невідомий параметр: |1=
(довідка)
<ref>
: для виносок під назвою :1
не вказано текст
|