MSX
Початок випуску 1983
Комп'ютер Sony HitBit HB-75P стандарту MSX 1

MSX (Machines with Software eXchangeability) — назва стандарту для побутових комп'ютерів 1980-х років. Він був спробою створення єдиних стандартів для розробників апаратного забезпечення, ініційованою японським відділенням компанії Microsoft і Кадзухіко Нісі[en], який очолював його на той момент. Також у розробці стандарту брала участь японська компанія — ASCII Corporation[ru], заснована Нісі спільно з Кадзуя Ватанабе саме з цією метою. Комп'ютери стандарту MSX отримали велику популярність у Японії та ряді інших країн, однак, незважаючи на підтримку Microsoft, майже не набули популярності в США та Європі. Всього в світі було продано понад 7,5 мільйона примірників MSX-сумісних комп'ютерів, з них 5 млн — у Японії[1].

Нісі запропонував стандарт MSX як спробу створення єдиного індустріального стандарту для побутових комп'ютерів. Натхненні успіхом стандартизації в галузі відеозапису (стандарт VHS), багато виробників електроніки, зокрема Goldstar, Philips і Spectravideo[ru], розробляли і просували комп'ютери стандарту MSX. Будь-який пристрій або програмне забезпечення з логотипом MSX були сумісні з продукцією стандарту MSX інших виробників. Зокрема, стандарт описував формат і функціональність картриджів розширення, що дозволяло будь-яким пристроям розширення або ігровим картриджам працювати на будь-якому комп'ютері стандарту MSX.

Стандарт Нісі складався головним чином з декількох вже наявних вузлів. Це процесор Zilog Z80, що працює на частоті 3,58 МГц, відеоконтролер TMS9918[ru] компанії Texas Instruments з 16 КБ відеопам'яті, і мікросхема звукогенератора AY-3-8910 компанії General Instrument[ru] (GI). Ці компоненти, спільно з інтерпретатором MSX BASIC компанії Microsoft, зробили MSX конкурентоспроможним стандартом, але також і робили вартість відповідних йому комп'ютерів досить високою. Стандарт MSX дуже нагадував вже наявний на той момент побутовий комп'ютер SV-328[en] компанії Spectravideo[ru], однак цей комп'ютер не повністю відповідав стандарту MSX. Згодом Spectravideo випустила модель SV-728[ru], яка вже була стандартним комп'ютером MSX.

До появи та подальшого великого успіху ігрової консолі Famicom від Nintendo комп'ютери MSX були основною домашньою платформою для найбільш відомих японських компаній—розробників відеоігор, таких як Konami і Hudson Soft[ru]. Такі ігрові серії, як Metal Gear, Bomberman[ru] і Valis[ru] почалися з ігор, які вперше вийшли на комп'ютерах MSX.

Історія

[ред. | ред. код]
Canon V-20

У 1980-х роках Японія перебувала в процесі економічного зростання.[2] Великі японські виробники електроніки могли домогтися успіху на зароджуваному ринку персональних ЕОМ, доклавши спільних зусиль в кінці 1970-х. Їхня потужна інженерна та виробнича база була достатньою для створення конкурентоспроможних машин, але спочатку вони нехтували ринок персональних комп'ютерів у цілому і побутових зокрема, ймовірно, не ризикуючи виходити на ринок, який не має єдиного індустріального стандарту.[3]

Стандарт MSX був анонсований 27 червня 1983 року. Після анонсу пішли оголошення великих японських компаній про плани з виробництва комп'ютерів цього стандарту, що викликало деяку паніку в комп'ютерній індустрії США.[4] Однак, японські компанії не поспішали вступати в конкуренцію на американському ринку мікрокомп'ютерів, який на той момент перебував у стані «цінової війни», очолюваної Commodore. Лише компанії Spectravideo і Yamaha деякий час намагалися продавати комп'ютери MSX у США. Комп'ютери Spectravideo мали невеликий успіх. Модель Yamaha CX5M з вбудованим MIDI-інтерфейсом позиціонувалася швидше як цифровий музичний інструмент, ніж звичайний персональний комп'ютер.

Протягом 1980-х років у Європі сформувався найбільший ринок комп'ютерних (але не консольних) ігор, на якому домінували дуже популярні тоді комп'ютери Commodore 64 і Sinclair ZX Spectrum. На момент появи комп'ютерів MSX на європейському ринку на ньому вже існувало кілька популярних, порівнянних за ціною 8-бітних домашніх комп'ютерів, конкурувати з якими було складно.

Sharp Hotbit, став хітом на бразильському ринку

Таким чином, MSX не став міжнародним стандартом, як хотіли його творці. Це відбулося переважно тому, що він був майже невідомий у США і в більшій частині Європи. В Японії і Південній Кореї комп'ютери MSX були основними побутовими комп'ютерами 80-х років. Комп'ютери цього стандарту мали також популярність у Нідерландах, Іспанії, Бразилії, деяких арабських країнах і в СРСР.

Точне значення абревіатури «MSX» досі залишається предметом суперечок. Багато людей вважали, що вона означає MicroSoft eXtended, посилаючись на вбудований інтерпретатор мови BASIC (MSX BASIC), спеціально адаптований компанією Microsoft для комп'ютерів MSX. Однак, за словами Кадзухіко Нісі, висловленими ним у процесі візиту в Тілбург (Нідерланди), абревіатура MSX означає 'Machines with Software eXchangeability'. Операційна система MSX-DOS, яка використовується на комп'ютерах MSX, була сумісна за системними викликами з CP/M, але мала розширені функції. Іншими словами, MSX-DOS дозволяла запускати більшість програм, написаних під CP/M і мала файлову систему FAT, що дозволяло обмінюватися файлами з системою MS-DOS. Крім того, інтерфейс командного рядка за набором команд був подібний до MS-DOS. Таким чином, компанія Microsoft могла просувати MSX як домашню систему, тоді як IBM PC під управлінням MS-DOS орієнтувалися для офісних застосувань.

Стандарт MSX має чотири версії (покоління): MSX 1 (1983), MSX 2 (1985), MSX 2+ (1988) і MSX Turbo R (1990). Комп'ютери, що відповідають першим трьом версіями стандарту, є 8-розрядними, на базі мікропроцесора Zilog Z80, тоді як комп'ютери MSX Turbo R використовували покращений варіант процесора Zilog Z800[ru], відомий під назвою R800[ru]. Стандарт Turbo R був представлений у 1990 році, однак не мав особливого успіху через відсутність підтримки програмним забезпеченням і зростання популярності IBM PC-сумісних комп'ютерів. Виробництво Turbo R було припинено в 1995 році.

Всього було продано близько 5 мільйонів комп'ютерів стандарту MSX, що свідчить про їх відносну популярність. Однак, стандарт MSX не став глобальним, як передбачалося. Для порівняння з іншими 8-бітними комп'ютерами, що конкурували з MSX: продажі Commodore 64 за весь час його існування склали 17 мільйонів примірників; Apple II — від 5 до 6 мільйонів[5]; Amstrad CPC — 3 мільйони[6]; Tandy TRS-80 — 250 тисяч примірників.

Популярність в СРСР

[ред. | ред. код]
Yamaha YIS-503II
Sony MSX HB-G900AP всередині орбітальної станції «Мир»

Комп'ютери MSX, на відміну від більшості популярних імпортних побутових комп'ютерів, отримали деякий офіційне поширення в СРСР, зокрема й в Україні. Починаючи з середини 80-х років вони використовувались у складі комп'ютерних класів у навчальних закладах[7]. Спочатку це були експортні версії комп'ютерів японської фірми Yamaha — моделі YIS-503 і YIS-805, спеціально призначені для постачання в СРСР (мали клавіатуру з російськими символами у фонетичній розкладці ЙЦУКЕН/JCUKEN). Класи на основі цих комп'ютерів отримали назву Ямаха КУВТ[ru]. Згодом, наприкінці 80-х років, з цією ж метою в СРСР постачалися корейські комп'ютери Daewoo (моделі CPC-300E[ru] і CPC-400). Вони не мали російських символів на клавіатурі і були звичайними, не експортними, моделями. Також постачалися в СРСР MSX-сумісні комп'ютери Toshiba.

Крім цього, існували також радянські версії японського комп'ютера Sony HB-F9P[en] і Sanyo MPC-2300[8]. Точної інформації, чи застосовувалися вони в школах, чи постачалися для інших цілей, немає. Інша модель фірми Sony, HB-G900P, використовувалася на борту орбітальної станції «Мир»[9].

Комп'ютер Yamaha YIS-503II став учасником двохвилинного епізоду у фільмі «Малявкін і компанія» (1986). Під час епізоду показують екран комп'ютера, що відображає текст «Я — персональний комп'ютер, мене звуть Yamaha. А як звуть Вас?». Діти зачитують вголос текст (при цьому слово «Yamaha» замінено на «Дисплей») і набирають свої імена. Ігри для MSX, зокрема Antarctic Adventure (та її продовження, Penguin Adventure[en]) і Yie Ar Kung-Fu[ru] були показані у трихвилинному епізоді фільму «Поїхав потяг у Бульзибар» (1986) — діти грають у комп'ютерному класі під наглядом вчителя.

Комп'ютер Yamaha CX5, що має вбудований модуль синтезатора SFG-01 (з можливістю підключення SFG-05) і призначений спеціально для створення музики, використовувався деякими музикантами, які працювали в жанрі електронної музики з середини по кінець 1980-х років. Наприклад, за його допомогою створені альбоми «Пульс 1» (1985) і «512 КБАЙТ» (1987) А. Родіонова і Б. Тихомирова[ru], «Ієрогліф[ru]» групи Пікнік (1986)[10] і «Танці на битому склі» Олексія Вишні (1989)[11]. Комп'ютер Yamaha CX5MII/128[en], має вбудований модуль синтезатора SFG-05, який використовувався групою «Нова колекція[ru]»[12].

Стандарт MSX справив певний вплив на створення низки комп'ютерів СРСР. Наприклад, комп'ютери ПК8000[ru] розроблені частково сумісними зі стандартом MSX і мають інтерпретатор мови Бейсік, сумісний з MSX BASIC. Адаптована версія MSX-DOS застосовувалася в одній з версій ZX-Spectrum сумісного комп'ютера ATM Turbo 2[ru]. У комп'ютері «Алеста» використано деякі технічні особливості, характерні для MSX, і адаптовану версію MSX-DOS; для нього було адаптовано кілька ігор, розроблених для комп'ютерів MSX2. Для комп'ютера Вектор-06Ц також було адаптовано (ВО «Счетмаш», Центр «Комп'ютер», м. Кишинів, Молдова) кілька ігор MSX1 (відомо про 17), однак, через істотні апаратні відмінності цих комп'ютерів, подібна адаптація полягала в дуже істотній зміні коду і даних ігор. Адаптація полягала в заміні команд Z80, відсутніх у мікропроцесорі КР580ВМ80А, аналогічними за функціональністю процедурами, підміні викликів функцій MSX BIOS на виклики процедур, що враховують апаратні особливості Вектор-06Ц і перевизначенні адресного простору для зберігання даних і стека. В іншому код програм був повністю ідентичний.

Відродження MSX

[ред. | ред. код]
Комп'ютер One Chip MSX[ru] на базі ПЛІС Altera Cyclone

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Ігри

[ред. | ред. код]

У 1980-х для MSX1 були випущені сотні ігор. Спочатку вони поширювалися на магнітній стрічці, потім на дискетах (360 КБ) і картриджах. Програми для MSX2 випускалися як на дискетах (360 КБ і 720 КБ) так і у вигляді ROM-модулів.

Деякі ігри, які вперше з'явилися на комп'ютерах MSX, переросли у відомі ігрові серії:

Інші ігри відомих серій, що з'являлися на MSX (зокрема ексклюзивні частини), або версії, що сильно відрізняються від версій для інших систем:

Програмне забезпечення для MSX2/2+/Turbo R випускається досі[коли?] окремими прихильниками і групами. З 2003 року проводиться щорічний конкурс розробників ігор MSXdev.[15]

Виробники комп'ютерів стандарту MSX

[ред. | ред. код]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Комп'ютери стандарту MSX різних поколінь мали такі технічні характеристики.

MSX 1

[ред. | ред. код]
Комп'ютер Philips стандарту MSX 1, модель VG-8020

MSX 2

[ред. | ред. код]

MSX 2+

[ред. | ред. код]

MSX Turbo R

[ред. | ред. код]

Емуляція

[ред. | ред. код]

На поточний момент комп'ютери MSX є однією з найбільш емульованих платформ.

Додаткові пристрої

[ред. | ред. код]

Деякі з найбільш відомих додаткових пристроїв для комп'ютерів MSX:

Звукові карти

[ред. | ред. код]

Відеокарти

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Evolution of the MSX standart. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 5 серпня 2019.
  2. ↑ Japan's post-war economic miracle (англ.). Архів оригіналу за 31 грудня 2006. Процитовано 17 січня 2009.
  3. ↑ " Whatever Happened to MSX Computers? Dvorak Uncensored: General interest observations and true web-log. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  4. ↑ Old Spectrum magazine «Crash» page as an example of the animosity toward MSX in Britain. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 5 серпня 2019.
  5. ↑ Forster, Winnie (2005). The encyclopedia of consoles, handhelds & home computers 1972 - 2005. GAMEPLAN. с. 18. ISBN 3-00-015359-4.
  6. ↑ amstrad.co.uk. Архів оригіналу за 2 лютого 2007. Процитовано 18 січня 2007.
  7. ↑ Захаров В.Н. Школьная информатика в России – техническая база начального периода // Материалы второй Международной конференции «Развитие вычислительной техники и её программного обеспечения в России и странах бывшего СССР». — Великий Новгород, 2011.
  8. ↑ Soviet Digital Electronics Museum — Sanyo MPC-2300 — Sanyo MPC-2300. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  9. ↑ MSX IN SPAAAACCCEE. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 5 серпня 2019.
  10. ↑ ПИКНИК — история альбома «Иероглиф» (1986) | КУР.С.ИВ.ом. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  11. ↑ polittechno: «Танцы на битом стекле» 1989. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  12. ↑ НОВАЯ КОЛЛЕКЦИЯ | Архив | Наш НеФормат. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  13. ↑ ASCII decides not to produce One Chip MSX. Архів оригіналу за 26 квітня 2007. Процитовано 5 серпня 2019.
  14. ↑ MSX-DOS 2 (англ.). Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  15. ↑ MSXdev — MSX game development contest. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  16. ↑ Порівняння різних емуляторів MSX (англ.). The MSX Resource Center Foundation. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 5 серпня 2019.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Сабреддіт (англ.) · Twitter
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
TV Tropes · Fandom (англ.) · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Категорії