![]() | |
![]() | |
Тип | Приватна компанія |
---|---|
Форма власності | приватна компанія |
Галузь | Аерокосмічна промисловість |
Спеціалізація | Ракетобудування |
Попередник(и) |
Firefly Space Systems, EOS Launcher |
Засновано | 2014 рік |
Засновник(и) |
Томас Марк'юзік, П. Дж. Кінг, Майкл Блум[1] |
Штаб-квартира |
![]() |
Попередні назви | Firefly Space Systems |
Ключові особи |
Томас Марк'юзік, Максим Поляков |
Продукція | Ракети-носії |
Власник(и) | Максим Поляков |
Співробітники |
![]() ![]() |
Дочірні компанії | ТОВ «Файєрфлай Аероспейс Україна» |
Код ЄДРПОУ | 41324814 |
www.fireflyspace.com | |
![]() | |
![]() |
Частина серії про |
Космічну програму США[en] |
---|
![]() ![]() |
Програми роботизованих космічних польотів |
Космічні ракети-носії[en] |
Національна космічна безпека
|
Цивільний космос
|
Комерційна космічна галузь
|
«Firefly Aerospace»[3] — приватне американсько-українське аерокосмічне підприємство зі штаб-квартирою в Остіні (Техас, США), яке розробляє легкі ракети-носії для запуску вантажів у космос[4]. Компанія є прихильником ідеї «Нового космосу» — руху в аерокосмічній промисловості зі збільшення доступності космосу за рахунок технічних інновацій, що мають зменшити вартість запусків і шляхом подолання адміністративних та логістичних обмежень, пов'язаних із залежністю від національних космічних установ.[5]
Компанія Firefly Space Systems (FSS)[6][7] була заснована в січні 2014 року[6] Томом Марк'юзіком, П. Дж. Кінгом, Майклом Блумом[1] та маленькою групою інженерів за власний кошт. У листопаді того ж року підприємство перебралося з Гоуторна, що в Каліфорнії, до Сідар-Парку в Техасі.
Компанія має офіс та інженерні потужності в Остіні та в Гоуторні, а також купила 87 гектарів землі для випробування двигунів та для виробничих потужностей[8] у Бріггс, що за 80 кілометрів від Остіна.[9]
У 2014 році підприємство придбало обладнання для виготовлення композитних баків та випробувало прототип такого баку у Космічному центрі Маршалла.[9] Перше вогневе випробування двигуна FRE-R1 (Firefly Rocket Engine Research 1) відбулося 10 вересня 2015 року.[10][11]
В жовтні 2016 року, після втрати підтримки головного інвестора, фірма була змушена відправити весь свій персонал у відпустку.[12] Причиною відмови у фінансуванні могла стати судова тяжба між Virgin Galactic і Firefly. Том Марк'юзік, засновуючи фірму, вже мав досвід роботи в двигунобудуванні у компаніях хвилі «Нового космосу»: SpaceX, Virgin Galactic і Blue Origin.[9] На думку Virgin, засновник Firefly використав деякі їхні розробки. Проте прямих доказів цього так і не знайшли.[13] В результаті ситуації, що склалася, у квітні 2017 року компанія Firefly була змушена оголосити банкрутство.[14]
Всі активи підприємства, а також патенти і ліцензійні угоди, викупив український підприємець Максим Поляков.[13] На базі раніше заснованої ним компанії EOS Launcher та купленої Firefly Space Systems було створено Firefly Aerospace. Загальний обсяг інвестицій, вкладених Поляковим в FSS, склав $ 75 мільйонів.[15]
17 травня 2018 року компанія Firefly Aerospace відкрила в українському місті Дніпрі свій науково-дослідницький центр. У його штаті щонайменше 150 співробітників. Центр устатковано промисловими 3D-принтерами, призначеним для високоякісного друку металом та новітнім металообробним обладнанням. Також компанія має офіси у Вашингтоні та Токіо.[16]
В 2018 році Firefly Aerospace отримала дозвіл ВПС США на використання стартового майданчика SLC-2W на авіабазі Ванденберга.
У листопаді 2018 в рамках програми «Комерційні місячні вантажні послуги» (англ. Commercial Lunar Payload Services) NASA обрала Firefly Aerospace однією з компаній для виконання 10-річних контрактів на доставку вантажів із загальною вартістю за весь період у 2,6 мільярди доларів.[17][18]
У 2019 компанія Firefly Aerospace підписала договір про співпрацю з Aerojet Rocketdyne, колишнім підрозділом Boeing.[19][20]
У листопаді 2019 року успішно пройшли випробування двигунів 1 і 2 ступенів. Команда готується до першого запуску ракети-носія «Альфа», який запланований на 2020 рік зі стартового майданчика SLC-2W авіабази Ванденберг.[21]
У 2019 році військово-повітряні сили США обрали Firefly для участі в програмі Orbital Services Program-4 (OSP-4).[22]
Наприкінці листопада 2021 року Максим Поляков отримав лист від Комітету з іноземних інвестицій у США (CFIUS) з вимогою до Полякова та його інвестиційної фірми Noosphere Venture Partners продати частку у Firefly (яка становила майже 50 %) з міркувань національної безпеки. Поляков заперечив наявність загроз для національної безпеки США, але погодився виконати вимогу. Noosphere Ventures оголосила, що найме інвестиційно-банківську фірму для здійснення продажу. Подальша доля R&D-центру Firefly в Україні поки невідома, ймовірно він буде закритий.[23]
30 грудня 2021-го року Уряд США ухвалив рішення про примусове відчуження компанії у Макса Полякова через його українське громадянство, що фактично її створив наново і залучив окрім інвестицій низку українських фахівців та технології, і поставив йому ультимативні умови в безальтернативний спосіб про обов'язковий продаж інноваційної компанії компанії громадянину США[24][25][26].
Киснево-гасова ракета Firefly α розроблена для запуску малих супутників. Вона здатна виводити до 1 т на низьку навколоземну орбіту, 500 кг на високу та до 600 кг — на геліосинхронну. Перший запуск двоступеневої ракети Alpha заплановано на кінець жовтня або початок листопада 2020 року[27]
3 вересня 2021 року компанія запустила ракету Alpha з бази Ванденберг Космічних сил США в Каліфорнії. Ракета вибухнула через кілька хвилин після старту[28]. Згідно заяви Firefly Aerospace ракету було підірвано через втрату керованості[29]. У компанії заявили, що розслідують інцидент. За попередньою версією на 15 секунді польоту відмовив один двигун, до нього перестало подаватися пальне. Через це на надзвуковій швидкості ракета втратила керованість і її вирішили підірвати.
На підготовку до цього запуску ракети Firefly Aerospace залучила 75 млн доларів США[30].
Модель «Бета» є подальшим розвитком моделі «Альфа». Це 2,5-ступенева ракета-носій, здатна підняти 4 т на низьку навколоземну орбіту, а також вивести корисний вантаж до 3 т на геоперехідну орбіту.
У конструкції ракети використовуються карбонові композитні баки та рідинні двигуни LOx/RP-1.
Планується зробити «Бету» ракетою багаторазового використання.[15]
«Гамма» буде ракетопланом.
Blue Ghost | |
---|---|
Основні параметри | |
Організація | НАСА |
Виготівник | Firefly Aerospace |
Оператор | Firefly Aerospace |
Тип апарата | місячний посадковий модуль |
Дата запуску | середина 2023, (UTC) |
Ракета-носій | Falcon 9 Block 5 |
Тривалість польоту |
тривалість місії: 14 діб (місячний світловий день) |
Технічні параметри | |
Маса | КВ: до 150 кг |
Потужність | 300 Вт |
Вебсторінка | |
Вебсторінка | [1] |
Blue Ghost — місячний посадковий модуль, спроектований ізраїльською компанією Israel Aerospace Industries. Названий на честь жука-світляка Phausis reticulata[31]. Будучи його виготівником та оператором, Firefly отримала від НАСА $93,3 млн. за доставку на поверхню Місяця десяти наукових приладів, задіяних у програмі Артеміда[32]. Запуск заплановано на середину 2023 року. Ракетою-носієм обрано Falcon 9 компанії SpaceX. Місце посадки — Море Криз. Апарат розрахований на завантаженість у 150 кг, а вже обрані прилади важитимуть 94 кг, тому компанія шукає додаткових клієнтів[33].
Перелік наукових приладів:
Firefly Aerospace і Millennium в 2022 році були обрані для місії Victus Nox. Попередня космічна місія була запущена на Pegasus компанії Northrop Grumman у червні 2021 року. 30 серпня 2023 року, компанії Firefly Aerospace і Millennium оголосили, що перебувають у «гарячому режимі», очікуючи сповіщення від Космічних сил США. Після отримання попередження у компаній було 60-годинне вікно для транспортування корисного вантажу до місця запуску Firefly у Ванденбергу, проведення операцій із заправки паливом та інтеграції його з адаптером корисного навантаження ракети Alpha.
Місія Space Force, ще відома, як Victus Nox, здійснила політ за допомогою ракети-носія Firefly Alpha. “Після активації космічний корабель був транспортований на 165 миль від об’єкта Millennium в Ель-Сегундо до бази космічних сил Ванденберг, де він був випробуваний, заправлений паливом і підключений до стартового адаптера трохи менше ніж за 58 годин, що значно швидше, ніж типовий графік тижнів або місяців”, – заявило Командування космічних сил США (USSF). Після того, як Космічні сили надали Firefly останній виклик щодо запуску та параметрів орбіти, у компанії було 24 години, щоб оновити траєкторію, інкапсулювати корисний вантаж, транспортувати його на майданчик і бути готовим до запуску в першому доступному вікні. «Старт відбувся в перше доступне вікно запуску, через 27 годин після отримання наказів на запуск, встановивши новий рекорд швидкого космічного запуску», — сказав генерал-лейтенант Майкл Гетлейн, командувач Космічних сил США (USSF). «Ці навчання є частиною наскрізної демонстрації космічного тактичного реагування, яка доводить, що Космічні сили Сполучених Штатів можуть швидко інтегрувати можливості та реагувати на агресію, коли це буде викликано в тактично відповідні терміни», — сказав Гетлейн.
14 вересня 2023 року, Космічні сили США оголосили, що компанія Firefly Aerospace успішно запустила невеликий супутник «Millennium Space» — місію, розроблену для демонстрації можливостей запуску в набагато коротший термін, ніж зазвичай для місій національної безпеки. Командування космічних сил в своєму прес-релізі повідомило, що запуск космічного корабля було здійснено о 19:28 (за Тихим океаном) з космічного стартового комплексу 2 West бази космічних сил Ванденберг, Каліфорнія (США). На запит уряду, Firefly Alpha не транслював запуск у прямому ефірі.
Victus Nox став третім запуском Firefly. У рамках цієї місії компанія заявила, що політ відбувався штатно на всіх етапах, включаючи MECO (вимкнення двигуна першого ступеня), відокремлення першого ступеня та інші. Ракета успішно вивела на орбіту супутник «Millennium Space». Це й була основна мета місії: перевірити можливість USSF швидко вивести на орбіту супутник у разі загрози національній безпеці[34][35].
|
|