Boeing 707 | |
---|---|
| |
Тип | вузькофюзеляжний реактивний пасажирський літак |
Країна походження | США |
Розробник | Boeing Commercial Airplanes |
Виробник | Boeing |
Перший політ | 20 грудня 1957 [1] |
Початок експлуатації | 26 жовтня 1958 (Pan American World Airways) |
Статус | обмежене використання |
Основні експлуатанти |
Trans World Airlines Continental Air Lines Pan Am BOAC |
Роки виробництва | 1958-1979 |
Виготовлено | 1 010[2] |
Вартість одиниці | 4,3 млн $ (1955)[3] 36,5 млн $ (в перерахунку на 2012) |
Варіанти |
Boeing 720 Boeing C-137 Stratoliner E-3 Sentry E-6 Mercury E-8 JSTARS KC-135 Stratotanker Shanghai Y-10 |
| |
Boeing 707 у Вікісховищі |
Boeing 707 — реактивний пасажирський літак, спроектований на початку 1950-х років. Один з перших реактивних пасажирських літаків у світі, поряд з британським DH-106 Comet, радянським Ту-104 і французьким Sud Aviacion Caravelle.
Перший політ дослідного серійного 707—120 відбувся 20 грудня 1957. Всього з 1958 по 1991 роки було вироблено 1010 «Боїнгів-707». Комерційна експлуатація 707—120 почалася з авіакомпанії Pan American World Airways 26 жовтня 1958. Перший військово-транспортний літак/літак-заправник KC-135, створений на базі 367-80 та деяких елементів конструкції 707 злетів 31 серпня 1956 року, а поставки для Стратегічного авіаційного командування (SAC) ВПС США на авіабазу Касл в Каліфорнії почалися в червні 1957 року. На базі Boeing 707 та KC-135 були створені їх різноманітні цивільні та військові модифікації: заправники, розвідувальні літаки, розвідники радіоелектронних засобів противника, погоди, літаки для наукових досліджень, літаки дального радіолокаційного стеження, повітряні командні пункти керування та зв'язку зі стратегічними ядерними силами — МБР, підводними човнами з БРПЧ, бомбардувальниками на випадок знищення наземних командних пунктів в ядерній війні, перевезення вищого керівництва (США та інших країн).
Станом на сьогодні вантажні «Боїнги-707», його різні військові модифікації, а також літак KC-135 продовжують літати та перебуватимуть на службі ймовірно до 2040 року. Переважно вони використовуються в системі радіоелектронної розвідки AWACS.
Найбільшими замовниками моделі 707 були американські Pan American World Airways та TWA, які завдяки цим лайнерам, стрімко збільшили розміри своїх авіапарків та зробили міжнародні авіаперевезення масовими та популярними. Згодом до них приєдналися авіакомпанії Західної Європи. Масове виробництво Boeing 707 велося в 1960-і роки, коли замовники отримували щорічно десятки нових літаків. Конкуренцію Боїнгу складав DC-8, спочатку більш успішний за рахунок кращої репутації виробника. Після доопрацювань, Boeing-707 став продаватися значно краще.
Зі збільшенням обсягів пасажирських перевезень стало очевидно, що Boeing 707 морально застарілий. Для своєї дальності літак володів занадто малою місткістю, його двигуни були гучними та неекономічними. Модернізація лайнера із збільшенням місткості вимагала заміни планера. У підсумку компанія Boeing випустила на ринок 747, чим задовольнила попит на літаки великої місткості для дальніх перельотів.
До початку 1970-х число замовлень на Boeing 707 різко знизилося. Авіакомпанії розвинених країн виводили їх із парку, активність літаків даного типу перемістилася в країни Азії та Латинської Америки, а потім Африки. 1978 року серійне виробництво було припинено, в 1983 був закритий останній регулярний рейс Boeing 707 в США. Останнім великим оператором пасажирських був Ліван (до 1998). До початку 2000-х літак залишився в цивільній експлуатації (переважно вантажній) в бідних країнах Африки та Латинської Америки. Зараз основний парк Boeing 707 складають військові модифікації.
Станом на початок 2010 року[4] використовувалося 155 літаків типу B-707, практично всі у ВПС ряду країн (літаки AWACS та вантажні). Кілька літаків використовується цивільними вантажними авіакомпаніями, 8 — в урядового авіазагону. Єдиною авіакомпанією, що використовує Boeing 707 на регулярних рейсах є іранська Saha Air, в експлуатації якої залишається 5 літаків, станом на 10 серпня 2010. Таким чином, Боїнг 707 — єдиний з реактивних лайнерів першого покоління, який експлуатується досі; інші «піонери» реактивної пасажирської авіації пішли в історію ще в 80-х.
Серійні та переобладнані літаки, збудовані «Боїнгом»:
Інші військові та дослідницькі літаки, схожі на «Боїнг 707», створювалися на базі планера KC-135.
Безліч цивільних пасажирських «Боїнгів-707» після закінчення строку служби, перероблялися в вантажні, військові та дослідницькі літаки, а ті, що потрапили на бази зберігання служать зараз джерелом запчастин та двигунів для всіх працюючих модифікацій 707 та KC-135.
707-120B | 707-320B | |
---|---|---|
Екіпаж | 3 (4 з навігатором під час надводних перельотів) | |
Пасажири (2 клас) | 110 | 147 |
Пасажири (1 клас) | 179 | 202 |
Максимальна злітна маса | 116 570 кг | 151 320 кг |
Маса порожнього | 55 580 кг | 66 406 кг |
Максимальна дальність польоту | 6 820 км | 6 920 км |
Крейсерська швидкість | 1000 км/год | 920 км/год |
Довжина | 44,07 м | 46,61 м |
Розмах крил | 39,9 м | 44,42 м |
Висота хвоста | 12,93 м | |
Ширина фюзеляжу | 3,76 м | |
Двигуни | 4×75,6 кН Pratt & Whitney JT3D-1 турбовентиляторні. |
4×80 кН Pratt & Whitney JT3D-3s або 4×84,4 kN JT3D-7s. |
Всього було втрачено 194 літаки типу Boeing 707 (B-707, B-720, E-3 і т. д.). Найбільша катастрофа сталася 3 серпня 1975 року в Марокко. Літак йорданської авіакомпанії при заході на посадку зачепив крилом гору і розбився, всі 188 осіб на борту загинули.[5]
Літак згадувався у фільмах Аеропорт та Аероплан!.
Відомий американський актор Джон Траволта має особистий Boeing-707-138B. Цей літак був побудований 1964 року для австралійської авіакомпанії Qantas, де успішно експлуатувався до 1969 року. Потім літак кілька разів змінював власників, поки в 1998 його не купив Джон Траволта. Ставши його власником, Траволта змінив реєстрацію літака на N707JT, що можна розшифрувати як Boeing 707 John Travolta. На літаку відновлено історичний фірмовий стиль Qantas.[6]
|
|
|
|